Не викидайте старих чернеток, тих, що чекали на вірш найдовше,
тих, що замріялись – про катрени, а опинились – серед рядків,
тих, що знецінилися із часом, так, як знецінюються всі гроші,
тих, що уже і не пригадаєш, чого ж насправді від них хотів...
Не викидайте чернеток давніх – останню спробу вчиніть із ними:
переставляйте слова, додайте, як натяк – кому, як вдих – тире.
Вони – чернетки старі – повинні відчуть, що вічно були такими:
потрібними, як повітря, і хай надія ще мить не вмре...
Не викидайте старих чернеток – поводьтесь з ними, мов із живими,
неначе справді у них є серце, яке радіє, яке болить.
Зробіть з чернетки літак... І в небо пустіть – малесеньким серафимом.
Нехай чернетка – хоч так – відчує, яке це щастя – польоту мить...
Не викидайте старих чернеток...
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120063001106
Свидетельство о публикации №120063001106
Рецензии