Лиш,
Посмішка зігріє душу.
Доню, всміхнися, дай мені надію.
Пробачення в тебе просити мушу,
Лише про твоє щастя, завжди мрію.
Подумала, що він тобі не пара
І це кохання, то твоя омана.
Його принади, співи та гітара...
То лише хитрість, то така примана.
Не бачила любові його щирість
Хоч, клявся, що тебе кохає.
Здавався Богу і на мою милість
Бо – Ти! що у житті його тримає.
Доню, пробач!
Доню, не плач!
Благаю…
Ми часто дітям, самі ж – вороги.
Бо думаємо, все на світі знаємо,
За вас вирішуємо, ви нам дорогі.
Донечко мила, винна перед Богом
І перед вами.
Ти мене прости!
Щастя твоє лишила за порогом,
І маю, цей, до віку...
Хрест нести.
4.06.2020р.
Доню, посмiхнися
© Copyright: Катруся Степанка, 2020
Свидетельство о публикации №120063001021
Свидетельство о публикации №120063001021
Рецензии