На нього він не схожий.
На неї теж ні-ні.
Боялися, що очі чорні.
Боялися, що зелені.
І голубі, і сірі - все не тє.
Тоді ходіть в окулярах чорних-
Погляд чужих днів
Бентежити не зможе.
І крила мельниці старої
Проснулися.
Мовчать.
Ними крутить вітер хмурий.
І там у Львові, у кавярні
Він пив вино горяче.
Вона ховала очі... очі.
Чужі сміялися зухвало
Над вишиванками старими.
Літали сови,
Літали білі лелеки.
Навпроти дороги
Вони гомоніли дивно.
Міст гудів, кричав та скиглив.
Спека сильна була.
В ночі шепотів місяць
Ніжно...
Дівчині, яка зірки свої ховала.
Хотів веселий,щоб
Йому сказала, хоч словечко.
Вона тихесень літала
У мріях дальніх над містечком.
***
© Copyright: Инесса Завялова, 2020
Свидетельство о публикации №120062908584
Свидетельство о публикации №120062908584
Рецензии