Як би ви знали, як воно болить,
Коли в душі всяк час холоне туга…
Як крає біль, але єство мовчить…
Здається, навкруги лише наруга…
Як щем захоплює тебе в полон,
Коли не можеш навіть зрозуміти, -
Де біль скінчиться, де кордон?
І ти не знаєш, куди себе подіти…
Кортить себе кудись закрити,
Сховаться від різкої тої болі.
І просто жити, і життю радіти,
Але не дітися від сумної долі…
Як ці страждання зупинити?
Зробити так, щоб муки відійшли?
Як болість в пастку полонити
Щоб мордування ті пройшли?
Туга всіляко, на серці – хуртовина,
Шматує дрібно душу люта біль…
А в мріях – файно квітне полонина,
Пташиний спів там лине звідусіль…
І тут збагнула я, чому воно болить,
І що зробити, щоби мука вщухла, -
Себе потрібно любити та хвалить.
Подумала, - і біль повільно стухла…
Туга
© Copyright: Гэбриэль, 2020
Свидетельство о публикации №120062905972
Свидетельство о публикации №120062905972
Рецензии