У гніздечку зеленого літечка
Підросли пташенятами дні.
Пелюстками чарівної квіточки
Їх крильцята здалися мені.
Ніби юність мені усміхнулася,
Як надія, як перша любов.
Лиш на мить до душі пригорнулася
Й за веселку сховалася знов.
У колисці зеленого літечка
Не залишиться доля моя.
Пелюстками тендітної квіточки
Понесе її геть течія.
Тільки сни будуть марити мрією,
Що воскресне пора золота…
Та уже не повернуться з вирію
Незабутні до віку літа.
Цветочек судьбы
© Copyright: Александр Полонский 2, 2020
Свидетельство о публикации №120062903871
Свидетельство о публикации №120062903871
Рецензии