До мурашок жахає гуркіт важких думок.
У темряві душа скиглить знов чи й досі?
Остаточно загубити себе серед помилок.
Коли ти.. бачиш мене, безглуздо ховати очі.
Під ребрами відповідь постукає посеред ночі.
Так турботливо нагадаю собі наскільки дурна.
Безсоння знов частий гість, та не в тому річ.
У дзеркала, у неба питаю – «Де? Де вона?»
Так мало тих, хто тебе бачить. Знову мінус одна ніч.
Ти – ще один, хто залишить мене із собою віч-на-віч.
28.06.20
До мурашок жаха гурк т важких думок
© Copyright: Маргарита Ревина, 2020
Свидетельство о публикации №120062800732
Свидетельство о публикации №120062800732
Рецензии