Не поспiшай Лiтечко

В лісі , на галявині Літо танцювало,
І щасливим сміхом душу звеселяло,
Бавилося з бабками, ховалося в трави.
Сердилися грози на оті забави.

Бурчали громами, воно ж пустотливе
По калюжах босоніж -не лякали зливи,
Зорями та росами сукню гаптувало,
Зі скарбами в вузлику світом мандрувало.

Россипало ягоди, в гаях дивоквіти,
Щебетало з соловейком,залізло на віти,
Старих яблунь и налило яблука медами,
Про козаків гомоніло з старими дідами.

Струмувало над селами, дзвоном над церквАми
І лягало на папері Божими словами.
Кохалося аж до ранку, у гаю де липи
Оп"яняли ароматом, зорі-смолоскипи

Соромилися й ховались за пухові хмари,
Відьма-нічка готувала з чар зілля узвари
Не поспішай моє Літо, не йди за водою,
Притиш ходУ, дай побути іще молодою

Сідай поруч на присьбочці, поговорим трішки,
Находилося ж бо зранку- відпочинуть ніжки.
Розкажу тобі про долю, про своє кохання,
Про дороги та турботи, про свої вагання

Зачерпнемо кварту щастя, мов води з криниці.
Заспіваємо з тобою-душа звеселиться.
Дам окраєць тобі в вузлик,ти підеш у далі,
І розвіються з туманом всі мої печалі.