Поруч Вовчого яру
Кажуть так і було :
Сонце вигріло хмару,
Спричинило село.
Впали перші краплини
Дощової пори –
Осередком долини:
Хутори... хутори...
Тут і виИбалку гIрка,
І Варварівський Клин.
Як не солодко-гірко,
Мешкав дмитріянИн;
Бачив кручі високі,
Плин Маячки-струмка
І – осОки... осОки...
ОсокА ... ОсокА ...
Не запам’ятства дати,
Вічно — милі очам :
Білокамінні хати —
Дмитрівчан... Дмитріічан.
Свидетельство о публикации №120062802931