Жіночка обожнювала ранки,
як ковток у спеку – льодовий:
і коханий жінку, мов коханку,
так кохав, що крапав дощик з вій...
Мов коханку... Так вона казала.
Так вона придумала сама.
Їй завжди цілунків бракувало:
щоби кожен – в ціль і недарма...
І коханий – слухався, сміявся,
цілував тремтіння спраглих вік...
І ніхто-ніхто не здогадався,
що удвох – дружина й чоловік...
Коханка, або Жiночка обожнювала ранки
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120062704887
Свидетельство о публикации №120062704887
Рецензии