Для сліз причини все ж та є,
Але вони не часті.
Коли дитина в шлюб стає,
Коли на першому причасті.
Коли народжуєш дитя
І в щасті сльози з очей сонцем.
Коли відходять в забуття
І сам собі лиш оборонцем...
А решта все – така друня,
Як марні потуги покакать.
Тож, не давай, донько моя,
За гріх чужий, собою плакать!!!
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2020
27.06.2020
09:24
м. Львів
Всі права застережені. Будь-яке використання потребує письмової згоди автора.
***
© Copyright: Светлана Кравчук 379, 2020
Свидетельство о публикации №120062702618
Свидетельство о публикации №120062702618
Рецензии