Дивлюсь-дивуюся, живу
Життям у світі цьОму.
На віхі віку – межову
Десятку вижив… сьому!
Вже і онуками обріс,
І правнук на підході.
Життя, як кажуть:
темний ліс:
Пожив своє, та й годі...
Та я, про інше,не про це,
Собі сказати мушу : —
В обличчя видати,в лице
Свою, відкриту душу!
Ось ми, весільний
круглий стіл,
Рясним осіли кOлом.
Хто-де, де місце там і сів
І осторонь, і коло...
Бажання – різні на меті
У кожного, по суті.
Душі не жити в німотІ
Коли тіла розкуті.
Ото ж, і я, за всіх, один
Отут, в тісному колі,
Бажаю долю: молодим!
Попутно – дію долі.
2014 р.
Дивлюсь-дивуюся
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120062702480
Свидетельство о публикации №120062702480
Рецензии