Золотом по синi...
Сонце з клином журавлів
йде за обрій розставання
в хмарах білих ковилів,
де природа в сподіванні,
шле свій лист у благодать,
в мить до святості кохання,
коли Янголи сурмлять...
Лист з прозорим золотінням,
та в узорчатій каймі,
де є щастя тріпотіння,
де під Місяцем є ми;
в білий дим квітіння вишні,
в дух смородини в тіні,
де я тану в щасті грішно
у малині губ твоїх ...
Синім куполом по схилу,
блиском золота фольги,
лист ковзає небосхилом,
в ніч у зоряність юги…
А на ранці мальви гілки
і духмяний ніжний хміль
під зелений гул сопілки
повінчає день поспіль.
Свидетельство о публикации №120062505531