Не хочеться приховувати щастя!..
А хочеться носити, мов букет!
Вигукувати, мов палкий сонет,
щоб чули всі!.. Та це, на жаль, не вдасться,
бо щастя просить спокою і тиші...
Не вдасться. Щастя має стать. І вік.
І досвід. Любить жінку чоловік,
і щастя – набуває форму віршів.
А вірш завжди читається – віч-на-віч.
І після вірша – двоє... Жодних слів...
Вірш – як злиття в єдиний двох світів.
І вже не роз'єднає заздрість навіть...
Не хочеться приховувати щастя!..
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120062406901
Свидетельство о публикации №120062406901
Рецензии
