Тебе — жадаю — осягти!
Мене живИть така уява:
Усе, що суще є, це Ти —
Цей Світ – для мене.
Світу – Слава!
Із всіх, що в сущі є світів,
У сУє мій непевний розум:
Яким податися узвозом,
В собі — позбутися кутів?
Отож, прийдешністю живу,
Твоїм повітрям
повню груди —
— Куди ідеш?
Питають люди,
Звітую : – В долю вікову
Де, хтось-когось,
не тУзить в груди,
Не переслідує, не гУдить ;
За... онну, звичну порохню,
За накопичену брехню —
Чуже, собі добро не дбає.
Таких – немає... й не було!
Вгорі над світом чисте небо.
Лише в Тобі моя потреба.
Не опанує Світу зло...
Не опанує Світу зло...
С у т ь
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120062402750
Свидетельство о публикации №120062402750
Рецензии