Навіщо мені крила,
Навіщо мені фарби?
Якщо весна не мила,
Воно того не варте.
Навіщо мені пензлі,
Навіщо мені доля?
Якщо не має сенсу.
Якщо не має волі.
Було і завжди буде,-
За листопадом грудень...
Було і завжди буде,-
Шукають сонце люди.
Шукають дотик руки.
Серця шукають Сяйво.
Самотності наука,
Та досвід нам не зайвий.
Коли, нарешті знаєш,
Як ніч самодостатня,
Відчуєш, що кохаєш
Всі виміри стократно.
Та зрозумієш силу,
ЇЇ безмежний подих.
Так проростають крила
Та мрії до свободи!
І буде поруч мила.
А далі сонце буде,
Тому, що в людських жилах
Тече струмочком чудо.
Така людська природа
Зробити з серця глини
До неба к сонцю сходи,
На Богові коліна.
22.06.2020.
Олена Жажкова.
***
© Copyright: Елена Жажкова, 2020
Свидетельство о публикации №120062300795
Свидетельство о публикации №120062300795
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.