Молюся, лину до Небес
Знайти б чогось святого.
І скиглю, як побитий пес
Коли навкіл – нікого.
Хто б осушив потьоки сліз
Від столу до Престолу?
Чи-то святий якийсь би зліз
З Небес, ступивши долу.
Огидні б долі розпростер
Святим благословінням.
Не тим, як є, не як тепер,
Засіяв світ насінням,
Де б Воля – Слово на губах,
Якому досить зліту,
Щоб погасити "карабах"
В усіх усюдах світу;
Де б пастор був не,
як вівчар,
Не як хулій “Скрижалій” –
Ні куля в спину, ні хабар
Не кривдили б моралі.
Владико, чуєш долі гнів?..
А в тім, як ВОлІєш, як Знаєш.
Занад-то вже! І – годі слів,
Бо Ти... караєш!
Iстина
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120062302937
Свидетельство о публикации №120062302937
Рецензии