«Чи досягну корінням королівства
В якому народилася вода і достигає?»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Я літаю між краплями
Дощу нескінченного,
Що почався відколи
Небо зазирнуло в свічадо
Моря синього і глибокого
Як журба самотності.
Годі пірнати
У його темні глибини
Черепахам кам’яних філософій
Бородатих пророків віку машин –
Залізних.
Годі шукати Сонце –
Це жовте око невчасності
У кам’яних лабіринтах,
Які збудували монахи
Чорної віри Бон.
А я літаю між краплями,
Що падають важкими думками
З хмар-меланхленів,
Які заховали Сонце –
Від мене – сонцепоклонника,
Що звик мандрувати у пошуках
Світанку – як мрія синього.
Помах уявних крил –
Які не лишать тіні
Навіть тоді,
Коли визирне забуте Сонце.
Помах крил
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2020
Свидетельство о публикации №120062206704
Свидетельство о публикации №120062206704
Рецензии
http://stihi.ru/2021/05/26/4292
Если Вам нужно... Спасибо!
Кариатиды Сны 26.05.2021 21:38 • Заявить о нарушении
Если Вам нужно... Спасибо!
Кариатиды Сны 26.05.2021 21:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.