Менi наснилася вчора мама...
І так повіяло теплом ...
Й дитинство так згадалося явно,
що ніби знову ми разом ...
Так, у житті - усе не вічне…
Життя з розлукою - рідня ...
А щастя - так езотеричне
теплом Горішнього Вогня ...
І сяє в небі Щастя рудо ...
Й молюся я йому рядком:
Хай благодать коханням чуда
з’єднає нам серця обом!
Мені так рідко сниться мама...
Мабуть, син надто посивів ...
Але вона навчила саме,
щоб, як вона, коханням жив!
Свидетельство о публикации №120062105120