Невже не впораюсь з собою?

Невже не впораюсь з  собою?
В душі щоб тепло  , як тоді.
Не спопелятиму журбою
Свої  щасливі , світлі дні.

Твоїх пісень солодкі весни
Щоб все життя в мені цвіли
І щастя наше щоб не скресло,
Коли в прийдешнє ми пливли.

Крилом торкалися ми зорів,
Нам разом добре так було,
Мережив дивних тих  узори
Життя стелило б полотно.

перевод Светланы Груздевой

http://stihi.ru/2020/06/21/215

Иль не управлюсь я с собою?
В душе тепло бы, как тогда…
Иль я тоскливою судьбою
Испепелю свои года?!..

Чтоб вёсны сладкие – не пули –
Нам только ведать, с этим жить.
Чтоб счастье мы не зачеркнули,
Как в будущее станем плыть.

Крылами  мы будили зори,
И слажено веретено.
И в тех же кружевных узорах
Нам жизнь стелила б полотно!

Поетичний відгук Ладоміра Михайлова

Удвох нам впоратись з бідою.
Сердець горіння збережем.
Разом поборемось з журбою.
Негоду стійко переждем.

Твої пісні завжди солодкі.
І не згасає погляд твій.
Журби, як бачиш, дні короткі.
Все ближче час надій і мрій.

Нам разом добре,люба, всюди.
Любови дужі два крила.
Добром оточують нас люди.
На двох стежина вже одна.