Синьоокий Ніжний Бог
на день вийшов за полог
і пролив у Синій Льох
прохолодний м'ятний смог ....
Згодом, я в ночі замерз,
коли Бог мій милий щез;
скласти вірш не зміг із тез
в скирту слів серед берез...
Сяє Місяць у наш сад…
Зорі - безліччю карат…
Я же вкотре вже без вад
загадав на зорепад:
Тільки вдарить в небі дзвін,
і озоном хлюпне грім -
сяйвом всіх ікон зі стін
Дивом з'явишся ти в дім ...
Не спитаю: Де була?
Й в Бога в справах є права…
Ти же скинеш два крила
обійняти щоб змогла…
Свічку любій запалю,
молитов у ніч наллю,
у віршах благословлю
я любов усю твою!
Я в дива порину слів,
у ліловий вихор див,
щоб у щасті почуттів,
осягнути я зумів,
як кохання Бога стрів…
Синьоокий Нiжний Бог
© Copyright: Юджин Папуша, 2020
Свидетельство о публикации №120061708505
Свидетельство о публикации №120061708505
Рецензии