Місто вмивається дощем,
Намокли клумби й тротуари.
І все огорнуте плащем,
У колір мокрого муару.
Упало небо в озерця калюж
І сірі очі їх,враз стали сині.
Я йду по океану неба в дощ
Й розплескую його блакитні хвилі.
Освячена водою із небес,
Радію , хоч мокрі плечі й коси.
Й стікають проливним дощем
Із вій небесні сльози.
***
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120061608880
Свидетельство о публикации №120061608880
Рецензии