Йде з вечора на нiч... Йде й день, ясна рiч!

не розкрились ночі ще очі, не в росі усі сліди босі:
розпускає чорне волосся;
в темний спів... на темноголосся...

виглядай теж темнії очі: найчорніші, а найНІЖніші,
й чорносиву ж погляду силу;
й чорнотілу... дебелу, діву!

вслід не бігай, угледиш мало, заспівай, – най зорі хоч втяжить:
видно, ніч кріпко світ піймала;
хоч і видко лиш ніч... не важить!!

тіло в тло зчорнила-встелила, млу з'ятрИла, зросла на крИла:
й ніч дов'яже волос прозрінням;
помовч, голос... кажіть, хотіння!!!

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Ще мирному малюночку за чорну рамку личитиме *ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня*; бо ми — тримаймося!
А вцілілі відгуки — вони ж і до цього?
Тобто, на «З вечора на нiч... Йде й день, ясна рiч!» (Юрий Зозуля):

З ночі на день, з думками про вічне,
Жіноче про тугу, або чоловіче.
Зав'яже у вузол емоції, нерви,
Мовчи, не кажи, хоч у горлі вже сперло!
З повагою і побажаннями наснаги!

З неземною, злет під зорі...
З нею краще, ніж з котрою!
Різнобарвне, все в кольОрі...
Сердце гупа, кров'ю в скроню
Вельми щиро завдячую за насолоду переливами рідної мови))
Нина Тоненкова -Подольская   05.03.2017

Загадково заглиблюєтесь у підсвідомість ...
Виктор Харламов 16.01.2017

Знову дякуватиму, також не зримим рецензентам: а зичу усім нам щастям; то так і будьмо!!!