Моя любовь Лина Костенко

Моя любовь! Я вся перед тобою.
Бери меня в свои святые сны.
Не делай лишь послушною рабою,
Не обмани. Полёт мой не прерви.

Не допусти, чтоб свет сошёлся клином:
Я верую, и потому живу!
И подари дорогой тополиной
Весомую златую булаву.

А если заплутаюсь в трёх соснАх,
(Хоть без спотычки конь не пробежит!)
То предки "опрокинутся в гробах"!
О, прадеды, непобедимые мои!

У них была любовь, как у меня.
Она им также затуманивала очи.
Их, провожая, женщины хватали стремена,
И голосили у ворот, что было мочи.

А за порогом - там жестокий бой,
И звон мечей не год, не два, не три...
Моя любовь! Я вся перед тобой.
Возьми меня в свои святые сны.


            Лiна Костенко
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,– тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.