Не журіться, мої верболози,
Над змілілим „жидівським” ставком.
Україною котяться грози,
А сльоза проступає рядком.
Жабуриння розквітло зелене
Замість синіх волошок в полях;
Наша рідна засмучена нене,
Ти підстрелений ворогом птах.
Задощили осінні хмарини,
Бур’яном поростає поріг.
Наче листя жовтіють світлини,
Шлях тернистий по селах проліг.
Хазяйнує злодюга завзятий:
Забирає майбутні часи,
Насувається морок триклятий,
Іржавіють добра терези.
Вкриті спогади дахом привітним
Із любові шкільної пори,
Верболозів схилилися віти,
Але віра у серці горить.
2016р.
Сальниця
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2020
Свидетельство о публикации №120061505283
Свидетельство о публикации №120061505283
Рецензии