Св тлана Ткачук. Ця тиша... На простогон самоти

Мои переводы

Світлана Ткачук

Ця тиша нам гарантована.
Черпнемо її досхочу.
До тебе серцем прикована,
На вістрі ножа лечу.
За мною ідуть підкрохмалені
Тополі у вицвілі сни.
Метелик п'є відзеркалені
Уста не моєї весни.

Вольный перевод

Тишь эта нам дарована.
Черпай её, сколько хочешь.
К тебе я всем сердцем прикована,
Лечу на ноже отточенном.
За мною спешат подкрахмаленные
Деревья в бесцветные сны.
Лимонница пьет отзеркаленные
Уста уходящей весны.

***

Встромило сонце пальці у світанок.
Скидає ліс пошарпане трико.
Окрайчик літа, певно, наостанок
Розлив тумани, наче молоко.
І сни не сни. Вони, як поторочі,
на дні душі вишкрябують печаль.
Вже осінь, осінь дивиться у очі,
Підносить серцю золоту Ґрааль.

***

Солнце перстами вонзилось в рассвет.
Сброшена наземь одежда лесная.
По краю лета оставит свой след
Сонных туманов молочная стая.
Сны, словно вовсе не сны,- как слеза,
Со дна души вымывают печаль.
Осень давно уже смотрит в глаза,
Сердцу подносит златую Грааль.

На простогоні самоти…

На простогоні самоти
В відтінку немічної стужі
Ховаюсь в лоно самоти,
Ховають в дотики відчужень.
Заб'юсь в куток перетривог.
Мені не треба пустосвіту.
У передзвонах перемог
Твоїм не стану пустоцвітом.
Ти помилився. Я не та...
То не для мене срібноокість.
Мені пасує самота.
Мені пасує одинокість.

Вольный перевод

Широк простор уединенья,
К тебе я больше не вернусь -
Я спрячусь в лоно отчужденья
И в угол тихих мук забьюсь.
Я не нуждаюсь в пустом свете.
Преодолев сердечный бред,
Твоим не стану пустоцветом
Под сенью маленьких побед.
Как ты ошибся! – серебром
Не блещет взор уже давно,
И одиночество – мой дом.
Мне быть в разлуке суждено…

Худ. Лилия Вольская

https://www.youtube.com/watch?v=mptyPElU3CQ
Маша Гойя "Шустер Live" - Ой, не світи, місяченьку