Так дивно... Ми заснули без розмов.
А, переважно, засинали пізно:
усміхнено балакали про різне –
про що завжди всміхається любов.
Про те, як добре разом, добре вдвох,
і трішечки – як гірко поодинці,
і тихо сни вбирали по краплинці,
і засинали вмить, як схоче Бог.
А та, минула, ніч прийшла без снів,
і так, без снів, у спокої минула...
І легко так, усміхнено, проснулись,
що зрозуміли – Бог... Він так хотів...
Так дивно... Ми заснули без розмов
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120061401451
Свидетельство о публикации №120061401451
Рецензии