Неспiвпадiння

Хтось шукає тебе...
Вже сто років і тиждень в суботу,
за якою неділя затьмарених часом подій
перетне твою долю без шансу хоча би на йоту
стати ближчим до миті єднання загублених мрій

із пустою реальністю знахідок.
Дні понад небом
розривають і душу, і тіло, і стриманий текст
про властивості ліків від зла із пакунку з плацебо,
на якому дизайнер втулив про всяк випадок хрест.

Сірий червень стуляє віконниці.
Щастя бажання
пролітає скрізь двері у рівненські чорні двори.
Ці півсвіту давно і безглуздо плекають кохання
до давно посивілої, чорної в суті діри.

І оспіваний день перетвориться знову на вечір
між вузьких вуличок, що заплетені в сяйво зірок
намаганням в думках зберегти білі рими і речі
спадкодавця без імені.
Демон?
Людина?
Пророк?

Чесна відповідь - міф!
Анонімність - давно не недолік,
а звичайна традиція людства, що щезло.
Ніхто
не наважиться щастя побачити в обріях волі,
за якими неволя готує жадоби лото.

Це не глина, пробач...
Це звичайная кров, що звернулась
на повітрі холодному.
Твій перекреслений друг
намалює недолю на зрізі неприйнятих вулиць
примітивного міста, де сходив відсутності дух

за присутності тінню.
Розтріпана черга зомлілих
обережно розтане.
Надіями знов промайнуть
безкоштовного ангела вітром стривожені крила
і написаний перший відправить останнього в путь...