О том...

Какая боль сильней: души иль тела?
Есть ли предел страданий для души,
И почему в судьбе опять метели?
И среди лета вновь зима спешит

Как тяжело от боли безисходной,
Выть извиваясь,корчась как змея,
Душа от боли может быть свободной?!
И сколько бед снесёт душа моя?

О, Господи, в судьбе так мало солнца,
Всё дождь и тучи, беспросветна тьма!
Судьба не улыбается - смеётся,
И ничего я не решу сама...

Мне грезилось, что можно жить играя,
И радоваться жизни каждый миг,
Судьба, не предсказуемо плохая
И вместо смеха с губ срывает крик...

Пусть дождь идёт,
Пускай омоет душу,
Что плачет, ждёт
И верит вновь и вновь...

Хоть сердце снова из дуэли вышло,
С таким простым названием
ЛЮБОВЬ...

****
 А що сильніш болить
Душа чи тіло?...
Де край страждань?
Чи в болю є межа?

Чому вкривають стежку
 заметілі,
І знов зима
 до серця поспіша?

Як тяжко...
Як не хочеться від суму
Від болю знов звиватись,
Мов змія!..

Хто ті напАсті
для людей придумав,
І скільки ще
Пізна душа моя?...

О, Господи,
Чому так мало сонця?
Все-дощ та хмари,
Все в житті пітьма....

Не заглядає щастя
У віконце...
Не йде удача,радості нема

Так марилося,жити -
дням радіти!
Тримати душу навстіж-
Сонце, входь!..

Своє життя по краю
Не ходити
А все лихе
в млині перемолоть...

Хай дощ іде,
Хай миє душу грішну
Вона чекає дня
І плаче знов,

Бо серце у крові
З двобою вийшло,
Що зветься просто
й коротко "любов"...

9.06.20