Дуже прошу , не будися ... чшшш...
Поки ніч в кімнаті ще принишкла ,
Поки ти так солодко ще спиш,
Я присяду тут, на крайчик ліжка .
Ти, крізь сон, всміхнулася ...Чекай,
Дай поправлю пАсмо неслухняне ,
що втекло , з теж сонного пучка
І щоку лоскоче , геть рум‘яну ...
Я ж казав тобі, що прийду знов...
( скільки ж то вже пролетіло років?)
Так, я згідний ...надто довго йшов ...
Хоч лишалось кілька всього кроків...
Ще у снах не раз прийду , ти знай,
Бо хоч зрідка глянути я мушу...
А ти в мого серця клаптик вкрай ,
Щоб свою ним утеплити душу...
...Хоч рокам ми втратили вже лік,
І життя до блиску їх шліфує ,
Та в коханні не важливий вік-
В нього просто ...віку не існує ...
Не будися
© Copyright: Шморон Наталия, 2020
Свидетельство о публикации №120060901260
Свидетельство о публикации №120060901260
Рецензии