ВолІє Дух, а діє Воля.
На Волю Духа покладусь —
За біль Землі,
за віддих Поля,
За душу зболену... чиюсь.
Себе примушу зрозуміти
Що, вірогідніше всьогО,
Ми всі, в собі, Господні діти,
Від Лона Імені Його.
На все — свій час.
А Час — ГорнИло.
Що має бути — не минЕ.
І мій ковчег це, тоб то — тіло,
Перегартовує мене.
І, досить істинно збагнути,
Що це не вигадка, не жарт.
Я, може бути, може бути —
На свій натраплю "АрарАт".
Ковчег
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120060702822
Свидетельство о публикации №120060702822
Рецензии