Колись все виправдає час
Чи остаточно вже засудить
За наші вчинки і думки,
За те, що зроблено і ні.
Щоправда, там не буде нас,
Там будуть жити інші люди.
Та знов питання заскладні
Їм розставлятимуть пастки.
Знов шелестітиме трава,
Сходитиме щоранку сонце,
Хтось вперше з'явиться на світ,
А інший піде, бо вже час.
Невлучно сказані слова
Із друзів зроблять незнайомців,
Байдуже кинуте "привіт"
Знов відбере можливий шанс.
Вогонь кохання, радість, сум,
Захоплення красою, зрада,
Обов'язок, який веде,
Важкого вибору тягар,
В життя привноситимуть струм
І визначатимуть, де правда.
Та хтось новий шлях прокладе,
Життя поклавши на вівтар.
Когда-нибудь
© Copyright: Марина Панфёрова, 2020
Свидетельство о публикации №120060509401
Свидетельство о публикации №120060509401
Рецензии