Оставь...

Попытка перевода с украинского
стихотворения Игоря Литвиненко
НИК Чуть-чуть Другой.


Нет ,это вовсе не моё :
Черновики терзать поэтом.
Я всю любовь, что на планете
Вмещу в одну и пусть поёт.


А я иль ты, иль мы вдвоём
Чистейший лист собой мараем,
И от безверия страдая,
Всегда божественного ждём.


И вот опять! Блуждая в сне
Мои раздумья, словно дети
Слова искали на планете,
Но и вселенной мало мне.


Всю нежность отразив в зрачках
Твержу себе ломая пальцы:
Дороже всех цивилизаций
Ребячьи слезы на щеках.


Пред этим ? Шляпу я снимаю-
Без Бога… «Аллилуйя» пропоют
Но ничего мне слышать не дают -
Хотя ладонями ушей не закрываю.


Позор вынянчивает грусть
Суля к отдаче безнадежность
Рассвет оранжево-подкожным
Галчонком приподнимет грудь.


Оставь - все разума движенья
Желания рушат, как дрова.
Под сердцем не найдя слова,
Предчувствую - стихотворенье.


05.06.2020
=============================

Облиш...


Чуть-Чуть Другой


Це - не стосується мене:
Чернетки, закиди, поети...
Я всі кохання на планеті -
Сьогодні - стисну у одне!


Я - ніби ти, чи ми удвох
Чоло тавруємо папіру?
Якщо в душі немає віри -
То так - до неї рушить бог...


Ах, отакої! Уві сні,
Коли думок нема де діти -
Мені - замало алфавіту,
І - обмаль Всесвіту мені!


Авжеж: повз досвітки оці,
Кажу, заламуючи пальці:
Мудріш усіх цивілізацій -
Сльоза дитяча на щоці...


Той що? Здираю капелюх -
Немає бога... Алілуя!
Анічогісиньки не чую -
Долонь не втиснувши до вух!


Ганьбу - вколисує жура,
Вже, відчайдухою, навдачу -
Світанок - дзьоб жовтогарячий
Мов шпаченята, роздира...


Тож: квапься, розуме – облиш
Бажання трощити, як дрова:
Коли під серцем - ані слова,
Я відчуваю - буде вірш...