Маминi голуби
Як були ми малі
Голубів мати нам вишивала,
Біла простинь широка
У квітках вся була,
Голуби вже тоді оживали!
Оживали, оживали,
Оживали тоді голуби
І злетілись, і злетілись,
Де тепер діти серед журби.
Не шукай ти нещастя дорогу,
І хреста на могилу мою
Ставить рано, хоч рана глибока
Я сама як той голуб стаю…
І лечу розпустивши я крила,
Серед інших хто мир, голуб хто,
Мене мати та й благословила,
безкінечно їй вдячна за то.
Богородиці образ – він вічний,
І назавжди над нами Вона,
Понад миру Вона голубами!
І спасає всі долі Сама!
Нам самим лише зла не творити,
Нам лиш Господу слати хвалу,
Голубами над світом летіти,
Бог відверне нечистих стрілу.
Бог відверне де голуб попросить,
Бо молитва – то світло душі,
Голуб в Світло небесне одітий,
Небесами летить і летить
…
Голуб в Світло небесне одітий,
Хоче Богу всім серцем служить!
14.02.2020
© Copyright: Ангелина Длинка, 2020
Свидетельство о публикации №120060404471
Свидетельство о публикации №120060404471
Рецензии
Какое доброе, светлое стихотворение, Ангелиночка!
Да, молитва от души - это свет её, ты права!
Желаю тебе добра и радости в жизни!
Зарина.
Зарина Морская 24.06.2020 19:35 • Заявить о нарушении
Да, молитва от души - это свет её, ты права!
Желаю тебе добра и радости в жизни!
Зарина.
Зарина Морская 24.06.2020 19:35 • Заявить о нарушении