Червневий день. Маргарита Метелецкая
«Чем отстранённей, дальше мы от Бога,
От пониманья Цели и Пути,
Тем больше озираемся убого,
Свои не в силах страхи превзойти».
(Анатолий Матвейчук)
Июньский день понёсся без удил,
И щуришься – мелькают света спицы…
Родник студёный в ровенник сочится,
Тысячелистник травы расцветил…
Приветливейшей тропки вьётся нить…
Кругом акации в фате венчальной…
А я иду к Тебе, о Изначальный, –
Давнишний лёд на сердце растопить…
К любви взаимной – хочешь? – припади,
Отведай вкус целебный, родниковый…
Разлук тугие разорву оковы,
Ты только взор, прошу, не отведи…
Оригинал: http://stihi.ru/2020/05/31/7072
«Чим далі ми відходимо від Бога,
Від розуміння Шляху і Мети,
Тим більше озираємось убого,
Не в змозі власний страх перемогти».
(Анатолій Матвійчук)
Червневий день розгортує сувій
І сонячно засліплює зіниці...
Джерельні води точаться в криниці
І зацвітає в травах деревій...
Стою на найтеплішій із стежин...
Навкруг акації святкують шлюби...
А я узнов іду до Тебе, любий,
Аби звільнити серце від крижин...
Скуштуй мерщій джерельної води
Взаємного кохання... Чи не проти? –
Я всіх розлук порозриваю дроти –
Лише прошу – очей не відведи...
Свидетельство о публикации №120060403872