Галина Кораблёва. Квартира на мойке. Рус. Бел
Внушает желанье громить экспозицию.
Ну, да. Здесь он умер. Конечно, невесело…
И стал нашим солнцем по русской традиции.
Губами морошку я чувствую кислую,
Её он просил, чтоб жена успокоилась,
Поститься, молиться, креститься бессмысленно,
Виновна! Бессмертной любви удостоилась.
Зачем мне смотреть на последнее логово
Нежнейшего зверя, свинцом поражённого?
Затем, чтоб поймать только слово из многого,
Что бросил он в вечность из сердца бездонного.
Кватэра на Мойке
Кватэра на Мойке ўганяе ў дэпрэсію,
Выклікае жаданне граміць экспазіцыю.
Ну, так. Тут ён памёр. Вядома, невесяла…
І стаў нашым сонцам па рускай традыцыі.
Вуснамі марошку я адчуваю кіслую,
Яе ён прасіў, каб жонка супакоілася,
Пасціцца, маліцца, хрысціцца бессэнсоўна,
Вінаватая! Несмяротнага кахання удастоілася.
Навошта мне глядзець на апошняе логава
Найдалікатнага звера, свінцом здзіўленага?
Затым, каб злавіць толькі слова са шматлікага,
Што кінуў ён у вечнасць з сэрца бяздоннага.
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120060402970