I падав дощ...
І сумом душу огорта.
А час вже гоїть рани,
Біль притишив,-
Зосталась лише щемна самота.
Десь вже далеко радості притулки,
Наповненні по вінця щастям дні.
Лиш пам'ять уночі гортає закапелки,
Колись щасливої душі...
Свидетельство о публикации №120060300502