Провина зла – не має супокОю:
Пройшла рясними крапками над (і)
І знову пишуть вила по воді,
Яка була водою ще до Ноя.
Сама жива — вагою неоліту
Сьогодні теж тримає дольовУ,
Свою щоденщину живу.
Живу і я, як плин води, як літо;
Як всякий вій, долаючи свій Путь.
Куди і як, міркую, повернуть?
Над і, поки-що,крапку не пробито.
Міркую, щоб було куди не впасти.
Про все таке… не вигадане «про».
Чого і домагається нутр0,
А жаба давить — душу обікрасти.
Крапкою - над I
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120060302766
Свидетельство о публикации №120060302766
Рецензии