Двi правди - воля i неволя

Попідрізали крила, зв’язали ніжні лапки,
душа тремтіла: «Відпустіть!»
Яка у пташки сила? Розставили всі крапки.
Лише молитва линула: «Простіть!»

Не винна, що літала за хмарами, на волі.
Пташина доля – бути в небесах.
Та хочуть, щоб стрибала, звикала до неволі,
безкрила, у кайданах, де тихий плач і страх.

Коли, скаженні люди, збираються у групи,
стає привичним жити у ярмі.
Неволі злі приблуди. Живі тюремні трупи.
Для них спокійно й затишно в тюрмі.

Кричала і молила, тремтіла, билась в стіну:
«Як вільному до клітки привикати?»
Роз’ятрилася сила: «Чи виживу? Чи згину?
Чи здатись, а чи – гордо, голову тримати?»

Боролися дві правди. Дві – воля і неволя.
Нора щуряча чи літати в небі?
Ця боротьба назавжди – добро а чи сваволя?
Ми немічні в простій мирській потребі.

Нам і полови вистачить, але й зерна, можливо,
послушним кинуть вівцям.
Боженько вибачить?!

З молитвою трусливою
у оправдання… вільних птАхів – вбивцям.


3.06.2020 р.