Лещата
Загоюються рани на асфальті.
Червневий дощ іде як навіжений.
У світі так багато фальші,
А стан душі відкритий і натхненний.
Так хочеться достукатись до літа.
І зазирнути в сонячні куточки.
Найголовніше - мати в серці віру.
І зберігати пам'яті шматочки.
Чотири стіни знов беруть в свої лещата,
Не випускаючи без масок і на волю.
Думки пливуть, як сни, на коліщатах.
Погода грозова веде в неволю.
Напитись би повітря досхочу.
Відкрити руки і обличчя тут законно.
Відчути, що я знов живу, лечу.
І випити в кафе напій лимонний..
01. 06. 2020
© Copyright: Татьяна Алексеева 17, 2020
Свидетельство о публикации №120060107880
Свидетельство о публикации №120060107880
Рецензии