Я вписала тебе у свою ДНК –
щоб нікуди уже не подівся:
лиш поглянь, як з рукою злилася рука,
як мій пальчик в твоїх розчинився.
Щоб ніколи не зник найщасливішим сном,
ти тепер – у найменших сльозинках.
Я – частинка твоя, непомітно, давно.
Я – твоя невід'ємна частинка.
ДНК – це любов, закодована так,
де величне – в малому вміститься...
ДНК – це такий безкінечності знак,
що ніколи любов не скінчиться...
Я вписала тебе у свою ДНК
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120053102951
Свидетельство о публикации №120053102951
Рецензии
