О зяблику!..

*   *   *


1

                Духу Святому, невимовному,
                але надихаючому в любові,
                і Діві Марії присвячується


О зяблику!
геж! зяблику!..

яка це урочистість
ведеш між солов’єм
і жайвором
весь ліс —
мов світлу партію
несеш-ведеш —
принаймі думи чисті...


О дятле! — ти як кардинал
в шапці червленій
в штанях червоних
ти над це  в с е... —
тепер і дух поживу
думці принесе!!


(ну, хто готовий — принесе...)
благословляється творіння Боже
все
співайте
і Бог знайде
який — мовчальник —
чи не мовчальник
сяйне
зведе —
все спочаткове — безпечальне!
з-над хмар
чи
з-над вершин
аж кантиленно-свято-величальне —
і величайте!!
усі творіння Божії співайте
і — Богові,
творіння Божії, співайте!!


2

Ох, лети, калино, —
                гай-гай-гай
Біла хмара — білий гай!!
Чи чия дівчина — ніга дорога?
Річка в білих-білих
                берегах.


Райські письмена
               у серці
збиті-стерті?
Іволга і навертає нас
в безсмертя!


Серця дихають і дихають —
чи хто спасеться?
Іволга серце виймає
серце
серце...


3

Іволга — в лісі
нижче тряскіт
             це крячки
і правда в єзєрі
лиш і помітна
                навзначки



хмара жасминна і — шипшинна!
                неба ирій!..
це в городян зніма
             «шапочки» сірі!..



художник-травень
знає чи не знає
а він пахнющі хмари
                натягає

ох — надягає

26-29. 05. 2020, ліс