Просто не думай...
І, босоніж, пройдись по своїх шляхах.
Мов би ступаючи мовчки у небуття,
Одночасно чекаючи дотику на руках.
Ступнями відчуй оту землю, якою ідеш:
Мяка і колюча, холодна й гаряча... Отож...
І в дотику того чекання постійно живеш,
І час розмиває сліди твої, мов би дощ.
28.05.2020
Свидетельство о публикации №120053002925
Светлана Шакула 30.05.2020 18:08 Заявить о нарушении