Був день і тиха ніч,
і ранок смутку...
Хтось запізнивсь на приміську
маршрутку,
хтось маявся з похмілля,
дудлив квас,
хтось вибирав найкращу із прикрас
дружині на весільний юбілей,
аби подивувать своїх гостЕй...
А я сиділа при свічАх
в холодній хаті,
створіння позліталися крилаті,
мов сонця блиск _ пір'їнки золоті,
а ти висів смиренно на хресті
й всміхався,як старий тібетський лама,-
ні в чому не вбачав людської драми.
Так, на хресті, тебе й несли у райські кУщі,
крилаті ті створіння невмирущі...
З тих пір мене "Кістлява" не лякає,-
й життя позбавилось своїх принад.
Твоя душа - звичайний житель Раю...
мою,- земля тягнУтиме назад -
немов злочинця не пуска в'язниця.
Земля мені спокута й власянИця.
Спокута й власяниця
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120052902934
Свидетельство о публикации №120052902934
Рецензии
Мы все привязаны к земле своими проблемами и родными могилами, только дух способен долетать до самых чертогов небесных, в минуты просветления. Рядом течёт обычная людская жизнь, но принимать участие в её суете, желание пропало,я это хорошо понимаю. И эти строки подтверждают это состояние души - мы все гости на земле, придёт время и нас путы её не удержат. Печально всё это, но жизнь на земле прекрасна, не глядя на уготованные нам испытания. На них душа растёт и очищается для встречи с НИМ. Я всегда безмерно благодарна ЕМУ за дар жить на земле.
С пожеланием мира в душе,
Тамара Липатова 30.05.2020 21:56 • Заявить о нарушении
С пожеланием мира в душе,
Тамара Липатова 30.05.2020 21:56 • Заявить о нарушении
Конечно, я тоже благодарна... Просто, мне ещё слишком больно, чтобы благодарить.
Обнимаю Вас.
Ева.
Ева Сокол 2 30.05.2020 22:38 Заявить о нарушении
Обнимаю Вас.
Ева.
Ева Сокол 2 30.05.2020 22:38 Заявить о нарушении