Полина Орынянская. Поворот. Рус. Бел
появится – та-дам! – твоя машина,
и ты, пузатый, лысый и в очках,
меня в охапку схватишь, увезёшь…
А помню, я красавицей была,
пока ты где-то стройным был мужчиной.
И жили ж как-то, оба дурачка,
и было солнце, были снег и дождь.
А вот теперь, какие мы ни есть,
пародии на давешние фото,
любовный, прямо скажем, секонд-хенд
с танцпола тех, кому за пятьдесят,
но вот же угораздило, бог весть,
с какого-растакого поворота,
прижить не ишиас на старость лет,
а эту нежность. Я, как на сносях,
ходила с ней полвека по судьбе,
нелепая, бессмысленная клуша...
Вези меня куда-нибудь и слушай,
как я всю жизнь скучала по тебе.
Паварот
Стаю і чакаю. Вось-вось з-за кута
з'явіцца - та -дам! - твая машына,
і ты, пузаты, лысы і ў ачках,
мяне ў бярэмя схопіш, павязеш…
А памятаю, я прыгажуняй была,
пакуль ты дзесьці стройным быў мужчынам.
І жылі ж неяк, абодва дурылкі,
і было сонца, былі снег і дождж.
А вось зараз, якія мы ні ёсць,
пародыі на нядаўнія фота,
любоўны, прама скажам, секонд-хенд
з танцпляца тых, каму за пяцьдзесят,
але вось жа собіла, бог вестка,
з якога-растакога павароту,
прыжыць не ішыяс на старасць гадоў,
а гэту пяшчоту. Я, як на часах,
хадзіла з ёй паўстагоддзя па лёсе,
недарэчная, бессэнсоўная квактуха...
Вязі мяне куды-небудзь і слухай,
як я ўсё жыццё нудзілася па табе ў восень.
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120052902628