Я - из села, с приднепровских... Ирина Боговина

Ирина Боговина
Я з села, з придніпровських районів...
http://stihi.ru/2020/05/27/7941
------------------------------------------------


Я з села, з придніпровських районів дівчисько,
Степ в ромашкових травах - дитинства колиска,
Вітер, простір безмежний -мої легкі крила,
Там росла я в полях, там щаслива ходила...
Там птахів та метеликів- чи не найбільше,
Там природа дощами, вся квітами дише,
Там милують красу очі рідного краю,
Місце-рай де, і іншого в світі не знаю...
В тих степах моє серце й понині блукає,
Щоб побачити стіни домівки, що скраю,
Щоб відвідать могили і батька, і  неньки,
Й там заплакать, де бігали ноги босенькі...
Від війни на Донбасі давно в людей втома,
Прижилась я в шахтарському місті, як всі,
Та у снах своїх, наче в степах десь знов дома,
Пам"ятаю доріжки, дороги, стежки...
Бо з села, з придніпровських районів дівчисько,
Степ в ромашкових травах-дитяча колиска,
Синій простір безмежний -мої легкі крила,
Де щаслива росла я, щаслива ходила...
Де птахів і метеликів- чи не найбільше,
Де природа дощами, вся квітами дише,
Де милують красу очі рідного краю,
Місце-рай де, і іншого в світі не знаю...

************************************************


Приднепровье, село, моё детство, начало...
Степь в ромашковых травах девчонку  качала,
Ветер,  ширь без границ - мои легкие крылья,
Там росла я в полях, там счастливой ходила...

Столько птиц , столько бабочек – кто и где сыщет?
Там природа дождями и травами дышит,
Как же радует глаз красота того края,
Место-рай... И другого я в мире не знаю!

В тех степях мое сердце доныне гуляет,
Чтобы видеть те стены , те хатки, что с краю,
Чтоб проведать могилы до боли родные
И поплакать, где бегали ноги босые...

От войны на Донбассе давно люд томится,
Довелось мне в шахтёрском Донецке прижиться,
Только в снах своих - словно  в степях, словно  дома,
Все дороженьки там, все  тропинки я помню...

Потому что в селе  моё детство, начало,
Степь в ромашковых травах девчонку  качала,
Ветер,  ширь без границ - мои легкие крылья,
Там росла я в полях, там счастливой ходила...

Столько птиц , столько бабочек – кто и где сыщет?
Там природа дождями и травами дышит,
Как же радует глаз красота того края,
Место-рай... И другого я в мире не знаю!