се лишень мiжряддям, помiж Рядки Дiйснi!

Найпершо, з Вознесінням Господнім (зо Вшестям!!) вірних!!!
Й шануйсь — поріг не проти ніг: нЕчисті по ріг, решті в оберіг; і ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня...

земна поверхня — всім одна
під старт, — до неба чи до дна
увиш — не лиш в стремлінні крил
донизу, киш, — в потребі рил
щоніч-щодня, хто в що, — й стерня
без "на коня", — вже й без коня...
життям, сповна й без дна, — напивсь?
чи пригубив — і так туливсь??
бо народивсь — аби й згодивсь???
ПраСвітлу, Богу... — Тій Сім'ї!
то й буть при Ній... — за солов'ї!!
та і не сірістю б... — діливсь!!!

Бач, ще й чуй: вони вже літні, найспівучі надчуттєво; вiть-вiть-вiть? тьох?? ТЬОХ???

соловейку, чом літаєш,
й так все видивляєш;
що, пташинонько, справляєш:
чи натхнень шукаєш...

а й знаходить! бо сідає,
до пюпітру наче;
й вся округа завмирає:
він, — сміється, плаче?

мов зі скрипки то, не з горла:
з дива видобуті в злуки;
і тримають, ліпш за руки,
звуки, — почуттям на жорна!

як-то соловей співає,
голосочок Божий;
як в той спів душа вплітає
свій, — до його схожий!!

соловейко, віще звище,
сам цим щастям сяє;
сіра пташка, "сіра мишка":
світ — перевертає!!!