Реальнiсть
-Навіщо оті мрії? Не збулись!
То геть! До дідька їх! Омана нащо?
Що, на папері у рядки злились?
Підуть у піч до розпалу хіба що....
Мої красиві мрії, як Весна,
Щасливі, як в обіймах у кохання,
Як зіронька далека і ясна,
В гаях зелених птахів щебетання,
І з вами я літала до зірок
З коханим ніжно держачись за руки
Мы бачили як нам всміхався Бог
Попри атеїстичної науки
Плекала вас і росами із сліз
вологу вам давала, щоб зростали
та сили набирались, і ескіз
життєвих малювала п"єдисталів
-До розпалу? Журавлики душі
До розпалу?! Ні, не віддам нізащо!
-Коровам краще сіна кинь в ковші,
Ты подивись! Розмріялась! Ледащо!
© Copyright: Людмила Стременовская Полищук, 2020
Свидетельство о публикации №120052700757
Свидетельство о публикации №120052700757
Рецензии