Сьогодні чомусь сумно на душі,
Не маю миру, спокою не маю.
Всі дні проводжу я не в метушні,
Та в роздумах, як в вирій, поринаю!
Сама собі той спокій не даю.
Думки, думки… Куди від них подітись?
Миленький мій в далекому краю,
Була би пташкою, змогла би полетіти!
Не пташка я, і літаки стоять…
- О Боже мій, коли відійде вірус?
Пошли на Землю нашу благодать
На зцілення! Змінився б миттю вираз:
Була би посмішка на все моє лице,
Жевріли б щічки, очі були б в сяйві,
І брови підвела би олівцем…
Волосся в мене гарне й так, русяве!
А як співала б соловейком я,
Пісень багато знаю про кохання!
Всю ніченьку не спала, сумно як…
До Господа усі мої благання!
Я вірю Богу, зцілення прийде,
Відійде вірус від Землі, весь зникне,
І милий мій ніде не пропаде,
Мене в своїх обіймах ціпко зімкне!
27.05.2020
Милий мiй нiде не пропаде
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2020
Свидетельство о публикации №120052700292
Свидетельство о публикации №120052700292
Рецензии
Хороші надії, нехай вони обов'язково збуваються!.. у мене теж є схожий віршик...
http://stihi.ru/2020/05/29/387
Светлана Шакула 29.05.2020 01:21 • Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2020/05/29/387
Светлана Шакула 29.05.2020 01:21 • Заявить о нарушении