Я не можу тебе не кохати.
Наче помста нездійснених
Мрій
Призвела до миттєвоі страти
Моіх давніх бажаних надій.
До звечір*я чекала любові,
Та далекі твоі береги.
У мовчанні, у погляді,
В слові
Вистачало моєі снаги.
Океанськіі вітри носили
Привітання з вишневих
Садів.
Повертали тебе що є сили
Від тієі, що здалеку стрів.
В неі нашоі крові немає,
Інший спосіб земного буття,
Іх пісні світлі душі
Не крають.
Чи то сталось сердечне
Злиття?
Любий, серце кохає відразу,
Відкидаючи настрій душі.
І від того нестриму-екстазу
Прокидаються райські кущі.
Кожну весну сніжать наші
Вишні,
Захлинаються в них солов*і.
Наші душі в коханні безгрішні,
Та без тебе гріхи не моі.
Любовний егоiзм
© Copyright: Инна Аверина 3, 2020
Свидетельство о публикации №120052503252
Свидетельство о публикации №120052503252
Рецензии