Не озивайсь! Ножі байдуже
зайшли в мою безсилу плоть.
Вони віки там будуть, друже,
хіба що витягне Господь.
РжавІють, колють на негоду,
отруюють думОк потік.
Моєї їм не треба згоди
примножувать стражданням лік.
На краще мо'. Та щемно дуже,
бо як була я "на межі"
твоя рука встромляла, друже,
мені у спину ті ножі.
Ножi
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120052502928
Свидетельство о публикации №120052502928
Рецензии